Робоча версія. Тексти й записи не остаточні.

Точка 13

Кролик Конюх

Фігура КроликаСквер міста Шпаєр

Коротко

Ця частина готується.

Повна розповідь

Запис готується.

Текст запису

Гнезно здавна славилося кіньми, бо кінь і його роль у господарстві та суспільстві, а навіть у політиці, роками не мали собі рівних. Сьогодні ми знаємо, що історія коней у місті сягає ще середньовічних ярмарків, а далі тягнеться через пізніші кінські торги, великі спортивні змагання і розведення для потреб війська аж до використання для відпочинку й навчання в наш час.

Як важливий виробничий і торговельний осередок у ранньому середньовіччі, Гнезно було місцем купівлі й продажу коней. Таким місцем, безперечно, було і торгове поселення на Панєнському пагорбі, тобто на теперішньому Ринку, але невдовзі торгівля почала тяжіти до іншої торговельної площі — теперішнього Торговища, яке століттями називали Кінським Торгом. У середині XIX століття слава Гнезна в торгівлі кіньми сягала далеко. Торги відбувалися тоді чотири рази на рік, на чолі з головним — ярмарком Святого Войцеха, який разом із відпустом нерідко тривав аж 8 днів. Приїжджали сюди тоді конярі з прусської частини Польщі, Конгресівки, Галичини і Росії. Про масштаб цих подій нехай свідчать цифри: під час ярмарку Святого Войцеха 1843 року обіг становив 6293 коні!

Жвава торгівля кіньми в Гнезні тривала майже безперервно аж до початку Другої світової війни. Важливою зміною для міста і розведення коней у ньому стала зростаюча потреба прусської армії в ремонтних конях наприкінці XIX століття. Якби повернутися в часі до 1882 року, коли прусська адміністрація ухвалила рішення збудувати біля дороги на Клецько конезавод для потреб армії, ми побачили б коня тодішньої епохи численних військових напружень — він носив солдата і тягнув військові гармати й вози. 1885 року постає величезний комплекс державного жеребцевого депо, яке безперервно працює досі. 1900 року тут було понад 200 коней, а конезавод систематично розбудовувався. Це справжній племінний комплекс, майже самодостатній, із власною колонією будинків для конюхів, стайнями, кузнею, манежами, каретнею, стодолою і майстернями.

Усе це в оточенні чарівного парку для відпочинку. Поява жеребцевого депо в Гнезні стала причиною переведення до міста з Франкфурта-на-Одері 12-го драгунського полку. Для кавалеристів тоді збудували величезні казарми біля дороги на Вжесню, де були, зокрема, стайні й манежі. Тож про забезпечення солдатів кіньми можна було не турбуватися. Жеребцеве депо постачало їх у будь-якій потрібній кількості.

У міжвоєнний період у Гнезні й далі відбувалися кінські торги, а великою популярністю користувалися змагання на іподромі на вулиці Вжесінській. Чудово виглядали на них улани із сусідніх казарм. Після Другої світової війни нові славні сторінки історії депо дописало наступне покоління. Від 1948 року його керівником був Чеслав Матлавський. 1953 року він здобув титул чемпіона Польщі з конкуру на жеребці Алхемік. Він був піонером упряжного спорту не лише в Польщі, а й водночас у всьому світі. Як член так званої Секції упряжного спорту у FEI (Federation Equestre Internationale) він створював з нуля регламентні засади упряжного спорту. Він часто був суддею змагань з упряжного спорту на найбільших іподромах світу. Як тренер, зокрема і збірної Польщі, мав на своєму рахунку багато успіхів. Завдяки йому четверик коней з Гнезна з візником Зиґмунтом Шимоняком здобував медалі чемпіонатів світу і Європи. Високий спортивний рівень і велика майстерність їзди четвериками були відзначені запрошенням від МОК взяти участь у показах четвериків під час Олімпійських ігор у Мюнхені. Коні з гнезненського депо знімалися також у багатьох фільмах, починаючи від «Krzyżacy» і аж до «Trylogia» за Сенкевичем у режисурі Єжи Гоффмана.

Усі точки