Точка 17
Кролик Прусський Солдат
Коротко
Ця частина готується.
Повна розповідь
Запис готується.
Текст запису
Марширую рівним кроком. Я — Кролик Прусський Солдат і несу варту перед казармами піхоти. Бачиш, що в мене на голові? Це не звичайний шолом. Це пікельгаубе, тобто шолом зі шпилем, характерний для прусського війська. А ця будівля, яку ви бачите перед собою, була зведена в 70-х роках XIX століття для потреб прусського війська. Це довга історія, тож струнко і слухати!
Поділ Польщі наприкінці XVIII століття спричинив те, що Великопольща увійшла до складу Прусської держави. Це ще не була Німеччина, яку ми знаємо сьогодні, а Королівство Пруссія. Гнезно і вся околиця з 1793 року перебували під німецьким пануванням аж до 1918 року, з перервами під час повстання Костюшка та згодом під час наполеонівських походів. Проте можна сказати, що після Віденського конгресу, який завершився 1815 року, прусська влада утвердилася тут остаточно.
У цей період Великопольща була східною окраїною Королівства Пруссія і межувала з російською частиною поділеної Польщі. Від Гнезна до кордону було якихось 30 кілометрів, тому так важливо було зміцнити прикордонні осередки військовими частинами. У Гнезні вже на початку XIX століття розмістили невеликий військовий гарнізон, але в міру того, як прусська влада міцніла, його посилювали, а отже, нас ставало дедалі більше.
Перебування війська в місті було обтяжливим. Причиною була відсутність казарм. Мешканці Гнезна кілька десятиліть мусили розквартировувати і годувати нас у своїх помешканнях. Для кожного громадянина такий постій був фінансовим тягарем, а що більше хтось заробляв, то більше солдатів мав прийняти під свій дах. Так встановлювали прусські приписи, і попри звернення до короля десятиліттями цю проблему не вдавалося розв'язати.
Від 1860 року в Гнезні стояв 49-й піхотний полк, у якому служу і я. Ми брали участь в австро-прусській і франко-прусській війнах, що точилися на зламі 60-х і 70-х років XIX століття. Саме завдяки французьким контрибуціям за їхню поразку нарешті почали будувати ці казарми — вони постали в 70-х роках XIX століття.
Будівля, яку я охороняю, була одним із трьох корпусів, які тоді звели: один уздовж теперішньої вулиці Собеського, головний корпус з боку вулиці Хробрего і третій з боку вулиці Почтової.
Згадаю, однак, що в нашій частині служили не лише німці, а й поляки, які мусили відбувати військовий обов'язок. Так було до серпня 1914 року, коли наша частина вирушила на фронти Першої світової війни, а багато моїх товаришів уже не повернулися додому.
Наша присутність у Гнезні закінчилася 28 грудня 1918 року, коли казарми зайняли великопольські повстанці, які захопили все наше спорядження разом зі зброєю. Ми не мали сили їм опиратися, бо на якийсь час уже мали досить воєн. Тому здебільшого спакувалися в поїзди й вирушили в дорогу до Німеччини. Неподалік звідси вештається Кролик Повстанець, а я, власне, закінчую свою варту і теж звідси їду. Auf Wiedersehen!