Робоча версія. Тексти й записи не остаточні.

Точка 21

Кролик Шофер

Фігура Кролика

Коротко

Ця частина готується.

Повна розповідь

Запис готується.

Текст запису

Моя історія коротка, як і історія автомобілізму, — бо починається вона на початку XX століття і триває досі. Я Кролик Шофер, тобто, кажучи сучасною мовою, професійний водій. Але мусиш знати, що колись скласти іспит на права було простіше — було менше правил, менше знаків, зате мати автомобіль було значно складніше і дорожче, ніж здається.

Уперше я влаштувався на роботу водієм гнезненського старости Людвіка Діонісіуса, якого призначили на цю посаду 1904 року. Він був одним із перших мешканців Гнезна, хто мав автомобіль. Його авто марки Brennabor, як і кожна така машина, викликало і цікавість, і страх. Воно гуркотіло, їхало швидко, а до того ж узагалі було незрозуміло, як воно може рухатися без коня чи диму з комина. Та все ж автомобілі, як їх тоді називали, почали набувати популярності, хоча були надзвичайно дорогі. Тому першими власниками авто були урядовці й військові. З появою дедалі швидших машин почалися аварії і з'явилася потреба запровадити правила та дорожні знаки. Ось цікавинка: вулиця Жезніцька, на якій я стою, була однією з перших у Гнезні, де запровадили односторонній рух. Уже кілька років вона пішохідна. Справжній автомобільний бум настав лише після Першої світової війни. Саме тоді, у повоєнних умовах, почали з'являтися перші польські підприємства, що ремонтували автомобілі, а також їх продавали. Найвідомішою фірмою в 20-х роках XX століття були брати Ваберські. Статок вони здобули на військових тендерах, виробляючи різні запряжні вози і повози. Потім узялися за торгівлю автомобілями марок Форд і Лінкольн, а тут, на вулиці Жезніцькій під номером 5, був їхній автосалон, де машини стояли за великими вітринами.

Піонером автомобілізму була, без сумніву, фірма «Auto», яка в другій половині 20-х років запустила численні автобусні рейси. Спочатку вона працювала на відтинках, що конкурували з поїздами, сполучаючи Гнезно з Вітковом і Повідзем чи Клецьком. Потім мережу розширювали далі, доходячи до містечок, які не мали залізничного сполучення. Зрештою запустили й міжміські лінії, як-от та, що сполучала Познань через Гнезно з Бидгощем.

Цікаво, що від 1927 року в Гнезні працювала також фірма Ігнація Татарського, який 1929 року на шасі «Шевроле» збудував власну модель автобуса.

Усі згадані фірми тяжко вдарила криза початку 30-х років, через що вони потрапили у великі фінансові труднощі й припинили діяльність або сильно її обмежили. Такі шофери, як я, мусили шукати роботу самотужки, бо багато хто не міг собі дозволити такої розкоші, як авто. Але для професійних водіїв робота була завжди, тож я не нарікаю, а їду далі.

Усі точки