Робоча версія. Тексти й записи не остаточні.

Точка 29

Сучасне містобудівне планування

Бронзова модельРіг вулиці Хробрего і вулиці Мешка I

Коротко

Ця частина готується.

Повна розповідь

Запис готується.

Текст запису

Ніч з 27 на 28 травня 1819 року була трагічною для міста не лише своїми безпосередніми наслідками — її подальші наслідки назавжди змінили вигляд і подальший розвиток Гнезна. Велика пожежа, яка спалахнула, ймовірно, через необережність у домі галантерейника Іцека Ефраїма, знищила аж 245 будівель. Стихія лютувала аж 5 годин, поки її вдалося приборкати. Лише світанок показав масштаб катастрофи. Майже все місто «в мурах» згоріло; на щастя, уціліла катедра разом із прилеглими будівлями. Уже вкотре у своїй історії гнезняни мусили підіймати місто з попелу. Завдяки рішучим адміністративним рішенням уже 1 липня до міста прибуває регенційний і будівельний радник із проєктом регулювання міста після пожежі. Його звали Адлер. Досі просторове планування міста було лише розвитком середньовічного, доволі випадкового, і ніхто не сумнівався, що відбудова Гнезна має відбутися в дусі західноєвропейських міст. Для погорільців це була справжня революція. Адлер запропонував створити видову вісь від катедри до Ринку і далі до євангелічної кірхи. Ринок цього разу мав отримати регулярну форму. Деякі ідеї радника наштовхнулися на спротив самих мешканців, а частково й Комітету відбудови, але головні задуми Адлера перейшли до фази втілення. Оскільки за нового планування вже не вдалося розмістити довкола Ринку всіх колишніх власників нерухомості, вирішили розбудувати місто в східному напрямку. Там мало постати Нове Місто як противага центральній площі міста ще з часів локації Гнезна. За задумом будівельних інспекторів, на місці теперішніх казарм на вулиці Собеського мав постати новий великий ринок. Нічого з цього не вийшло. Відстань від дотеперішнього центру міста і несприятливі ґрунтові умови спричинили те, що зацікавлення розміченими ділянками було майже нульовим. Ця частина міста забудовувалася в пізніші роки значно повільніше, і лише рішення про будівництво казарм для піхоти спричинило швидшу появу там житлових будинків.

Унаслідок відбудови міста після пожежі 1819 року ми сьогодні бачимо гарну і збережену видову вісь, і милуватися катедрою з Ринку чи з околиць колишньої євангелічної кірхи можна й досі. Місто розбудувалося також уздовж давніх, ще середньовічних торговельних шляхів — теперішніх вулиць Домбрувки і Варшавської, а також уздовж нової вулиці Болеслава Хробрего, яка стала найважливішою вулицею міста. Проте не бракувало й критичних голосів, що тодішні плани були короткозорими і зосередилися лише на частині міста та його околиці у відриві від поселень довкола міста, які ж бо вже були з ним міцно інтегровані. У цьому багато правди. І сьогодні не бракує вузьких і кривих вуличок, які часом ведуть у «глухі кути», але попри все Гнезно змогло після знесення решток міських мурів і засипання ровів з'єднатися із сусідніми юридиками й утворити більший міський організм, сітка вулиць якого в теперішньому центрі діє майже без змін.

Усі точки