Робоча версія. Тексти й записи не остаточні.

Точка 09

Кролик П'ястівський Воїн

Фігура КроликаВулиця Ласького, біля входу на площу Святого Войцеха

Коротко

Ця частина готується.

Повна розповідь

Запис готується.

Текст запису

Стій! Хто йде?! А, це ви, туристи... Ну гаразд, можете опустити щити і сховати ці ваші дивні світні прямокутники, якими фотографуєте. Вітаю вас біля підніжжя катедрального пагорба, просто біля входу на площу Святого Войцеха!

Ось я: Кролик П'ястівський Воїн. Бачите цей могутній шолом-шишак на моїй голівці? Цей гордий щит, майстерно кутий топір і кольчугу? Це справжнє бойове спорядження з тих часів, коли народжувалася Польща. Мої вухаті товариші розповідали вам про королів, дам і писарів, але погодьмося: якби не ми, безжальні й вірні воїни княжої чи королівської дружини, жоден володар не втримався б на троні й п'яти хвилин. Слухайте уважно, бо я розповім вам, яким було справжнє, суворе життя п'ястівського воїна. Я вартую тут, на вулиці Ласького, бо це стратегічно ідеальне місце для оборони граду. Понад тисячу років тому ми вели звідси бої, які вам і не снилися. Ми були елітним військом, яке звали панцирною дружиною. Хто нас утримував? Сам Мешко I, а згодом Болеслав Хоробрий. Володар давав нам усе: платню, коней, зброю і навіть... доми для наших родин та їжу. Натомість ми мусили бути готові на кожен його кивок, до кожного небезпечного походу чи оборони Першої столиці, де була велика скарбниця, повна золота і срібла.

Раз ви стоїте перед площею Святого Войцеха, мушу вам розповісти про тисячний рік. Це був для мене найгарячіший час служби. До Гнезна, до гробу єпископа Войцеха, прибув із паломництвом сам римський імператор Оттон III. Уявіть собі ці заходи безпеки. Разом із моїми побратимами з дружини ми стояли в повному спорядженні вздовж дороги. Хоробрий хотів вразити славетного гостя, тож наказав нам убратися в найдорожчі обладунки. Хроніст Галл Анонім писав потім, що імператор Оттон аж онімів, побачивши нас, і вигукнув: «Клянуся римською бородою! Це не звичайні воїни, це раті королів!». А то! Як поляки когось приймають, то з помпою. А сам імператор на знак визнання зняв зі своєї голови діадему і поклав її на голову Хороброго. Це був найкращий день моєї вартової кар'єри.

Сучасні солдати скаржаться на важкі наплічники. Ха! Моє спорядження важило стільки, як половина мене самого. Кольчуга з тисяч маленьких залізних кілець, яку доводилося чистити від іржі... качаючи її в бочці з піском. А меч у ті часи коштував стільки, як ціле село разом із худобою! Сталь була розкішним товаром. Тому якщо якийсь воїн загубив свою зброю, то краще було йому самому до граду не повертатися. Зрештою, подивіться на мій щит, бачите ці зарубки? Це пам'ятки про те, як я відбивав напади наших ворогів. А тепер я стою на сторожі цієї площі й пильную, щоб жоден турист не пройшов звідси до катедри без усмішки на обличчі. Ви успішно пройшли мою вартову перевірку, тож можете марширувати далі. Сфотографуйтеся зі мною, випряміться гордо, як личить п'ястівській дружині, і вирушайте підкорювати катедральний пагорб. Тільки крокуйте бадьоро: ліва, права! Вдалої екскурсії!

Усі точки