Точка 23
Легенда про Леха
Коротко
Ця частина готується.
Повна розповідь
Запис готується.
Текст запису
Ось я, могутній володар Лех, засновник Гнезна і Польщі. Мабуть, ви знаєте цю історію ще зі школи, але послухайте версію з перших вуст. Ми йшли з моїми братами, Чехом і Русом, уже багато тижнів. Племена втомилися, діти вередували, а вози скрипіли. У якусь мить Рус поглянув на безмежні простори праворуч і мовив: «Брати, тут широко, тут я посію своє збіжжя» — і пішов на схід. Трохи далі Чех поглянув на гарні обриси гір на горизонті й сказав: «А я волію пагорби, там збудую свої замки» — і звернув на південь. Зрештою, його нащадок, Вацлав II, згодом повернувся сюди по корону, тож усе лишилося в родині. А я? Я відчував, що мушу йти далі на північний захід. Я шукав ідеального місця з родючою землею, чистою водою і лісами, повними звірини. І тоді ми дійшли саме сюди. Роздивіться: ці пагорби довкола озера одразу впали мені в око як чудовий оборонний пункт. Коли ми зупинилися перепочити, я поглянув на могутній дуб, що ріс на пагорбі, там, де сьогодні здіймаються вежі катедри. На його вершині мав гніздо великий, величний Білий Орел. Побачивши нас, він розправив крила на тлі червоного від західного сонця неба. Це була та сама мить, видовище таке приголомшливе, що в мене аж мурашки по спині побігли. Я встромив свій меч у землю і гукнув своїм людям: «Тут ми збудуємо наш стольний град! Тут наше Гніздо!». Від того вигуку місто назвали Гнезном, а цей прекрасний птах на червоному тлі став знаком мого роду, а згодом і всієї держави.
Я стою тут у парку і віднині назавжди дивитимуся крізь гладінь озера в бік пагорба, який на мою честь згодом назвали Пагорбом Леха. Це неймовірне відчуття — бачити, як із колись укріпленого дерев'яного граду, який ми тут із моїми людьми витесали з колод, виросла могутня готична катедра, місце коронації перших королів. Тепер, коли ви вже знаєте всю правду, зробіть собі зі мною і з катедрою на тлі пам'ятне фото. І випряміться гордо, як личить нащадкам Леха.